Українськi хiти (100 хітів)

Українські марші у виконанні духових оркестрів то не є солодка цукерочка на паличці, але – річ приємна, і не липне. Для чого потрібен марш? Для бадьорості духу. Для чого потрібен духовий інструмент? Щоб душа почуватися вільною могла, не зважаючи на тілесні окови. Крім того, звучання духового оркестру саме по собі вже приносить відчуття, або передчуття, якогось свята, піднесеності в настрої та в тілі. Не те щоб під цю музику автоматично виникало підсвідоме бажання вирушити маршем по головній вулиці міста, але якийсь, їй одній притаманний, шарм тут є безумовно. Розправити плечі, підкрутити вуса, навіть якщо їх немає – чом би й ні? Буває свято один на один із собою, а буває – одне на всіх, і ця музика саме для такого свята. Коли залюбки вітаєшся із кожним стрічним незнайомцем просто тому, що – радісно. До речі, марші ці настільки мелодійні, що і танцювати під них – запросто. Не дарма ж вони українські.

Сокира Перуна - 2006 ...I Мертвим, I Живим, I Ненарожденим...

Українська героїчна пісня 2008
Для тих, хто не знав: Олег Скрипка організував у Києві чергову цікаву подію – фестиваль "Молода Гвардія", присвячений українській героїчній пісні. І одним зі втілень цього задуму, окрім проведення самого фестивалю, стало видання збірки, власне, тих самих героїчних пісень. Виявилось, що українських пісень на цю тему існує дуже багато. Виявилось, що це цікаво дуже багатьом людям. Виявилось, що ця тема здатна надихати і спонукати до власної творчості. Можливо, це одна з причин, чому до збірки потрапили пісні не тільки давні, а й написані нашими сучасниками – музикантами, що взяли участь у проекті. Втім, більшість склали все-таки речі, відомі здавна. Пісні було переосмислено у музичному плані – тож постали вони у цілком оновленому, сучасному вигляді. Не знаю, добре це чи погано, але тексти міняти не довелося – вони звучать абсолютно зрозуміло для молодого покоління... У будь-якому разі, "Українська героїчна пісня" – одна з найбільш цікавих збірок останніх місяців. Як за задумом, так і за втіленням. Музиканти ж-бо тут зібралися не просто талановиті, а цілковито різні, між собою не схожі. А деякі з них ще й зазвучали тут новим, несподіваним чином – не одразу і впізнаєш, і це теж приємно. Отже, нам тільки залишається зайвий раз визнати, що Олег Скрипка знову влучив зі своїм задумом у яблучко – браво!